Історія Великоглибочецької загальноосвітньої школи

У 1824 році у с. Великий Глибочок було відкрито школу, в якій навчали дітей лише читати та рахувати.

У 1879 році школу було реорганізовано у двокласну. В 1895 році було введено ще один клас.

1 вересня 1910 року у новозбудованому приміщенні нової школи розмістилось чотири класи, в яких навчалось 42 учні (переважно хлопці). Школу відвідували в основному діти заможних селян. І недивно, що в 1895р. із 2267 жителів села, було1589 неграмотних громадян (70,1%) (703 чол. і 886 жін.).

Напередодні першої світової війни серед населення Великого Глибочка значно зросла національна свідомість. Тут виник торгівельний виробничий колектив, починає діяти «Просвіта». Серед сільської молоді виникає спроба створення молодіжних спортивних товариств «Сокіл», «Січ». В селі проводилась культурно-освітницька робота, ініціатором якої були члени товариства «Сокіл». Особливу роль відіграв духовний оркестр, який нарахував у своєму складі 32 чоловіки (керівник Полотнянко Василь).

В першому тижні світової імперіалістичної війни, в серпні 1914 року, Великий Глибочок був окупований російськими військами.

Школа, читальня, добровільні товариства були закриті. Припинили надходити в село українські газети і журнали.У новозбудованій школі розмістився військовий польовий лазарет.

Російські війська перебували у селі Великий Глибочок до середини 1917 р. Навчання у школі не проводилось.

Відступ російської армії не приніс полегшення трудівникам села. У листопаді 1918 року село Великий Глибочок у складі Східної Галичини підпав під владу ЗУНР, а в липні 1919 року село окупували польські війська.

Школа не працювала, заборонялася українська мова. Польська армія після нападу на Україну в квітні – травні 1920р, зазнала поразки і почала відступати. Влітку 1920р. більшовицька Червона Армія, переслідуючи білополяків, вступила на землі нашого краю.

На визволених від білополяків територіях більшовики проголосили Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку. Галревком розмістився в Тернополі . Він провів велику роботу, спрямовану на ліквідацію наслідків соціального і національного гноблення.

Вперше в історії "трудящі" села дістали можливість безплатно лікуватись, проводилася велика робота по запровадженню загального обов’язкового навчання. Почала працювати початкова школа.

Але 21 вересня 1920 року Галревком припинив свою діяльність.

Тернопільщина, а також і Великий Глибочок, була окупована і насильно включена до складу буржуазно–поміщицької Польщі.

Окупаційні польські "власті" встановили жорсткий режим соціального і національного поневолення, політичного безправ’я.

Гальмувався розвиток української культури, освіти.

У 1920–1921 навчальному році, де у Великому Глибочку проживало більше 2000 жителів, працювала лише початкова школа.

Після прийняття в 1924 році закону про перетворення більшості українських шкіл на двомовні, де викладання основних предметів велося польською мовою,в селі, починаючи з 1925 року, запрацювала п’ятикласна двомовна школа.

У 1925-1926 навчальному році Великоглибочецьку початкову школу відвідувало 205 учнів (це по 41 учні в класі.)

Таке становище було до 1939р.

У 1939 – 1941р. директором школи став пан Перельмуттер. Особливо добре слово потрібно сказати про місцеву вчительку с.Великий Глибочок Ганну Іванівну Вовк, яка працювала в роки окупації в школі. Чесна і працьовита, вона всі сили і вміння віддавала справі навчання й виховання учнівської молоді. Дуже активна в усьому. Любила музику, організовувала шкільний хор, який часто виступав з концертами в селі, виїздив у сусідні села.

В свій час вихованець Ганни Іванівної Василь Біскупський присвятив свого вірша.

Моїй учительці

Я пригадав учительку нашу

Її голос, що кликав, будив

Її щиру і теплу усмішку

Тих щасливих, омріяних днів.

Вона ніжна, як мати ласкава,

Скільки їй завдали ми турбот!

Це ж вона нам життя показала,

Вчила вірно любити народ.

Прищемила любов нам до праці,

До природи, що край наш квітча.

Своїм поглядом щирим, гарячим

Покорила ти наші серця.

Відчинила нам двері в науку

Золотий дала ключ до життя,

Квіти серця на згадку лишила

Свою ласку любов, почуття.

Василь Біскупський

М.КИЇВ.1960р.

В результаті навчального наступу Червоної Армії 23 березня 1944 року село Великий Глибочок було звільнено з-під фашистського ярма.

У вересні 1944р почала працювати семирічна школа, в якій навчалася 190 учнів.

З 1946 року школа стає середньою (був організований 8-ий клас).

У 1947 році внаслідок кількості класних кімнат 8-ий клас був переведений у село Плотича, де була організована районна середня школа, а у Великому Глибочку залишилась семирічна.

У 1958 році працювало 4 початкових і 3 старших класи, в яких навчалося 207 учнів.

Працювало 15 вчителів,з них 3 з вищою освітою.

Директорами школи були:

1946 – 1950 р. – Болейко.

1951- 1953 р. – Макаренко В.Г.

1953 – 1958Р – Демчак М.Г.

У вересні 1951 року у школу прийшли нові вчителі:

Гудименко Марія Пилипівна – вчителька української мови і літератури;

Зварич Василь Трохимович - вчитель трудового навчання і німецької мови.

Марія Пилипівна, працюючи вчителем української мови, зробила дуже багато щоб прищепити любов до рідного слова.

Працювали гуртки: драматичний, художнього читання «Юний декламатор», постійно діючий семінар поетів-початківців.

У школу прийшла вчителька української мови і літератури з вищою освітою Медведик Євгенія Іванівна. Вона більше 30 років свого життя віддала школі, дітям.

Будучи класним керівником, Євгенія Іванівна дала путівку в життя сотням випускникам. Викладаючи українську мову і літературу у 9 – 10 класах Євгенія Іванівна рік у рік добивається глибоких знань учнями програмового матеріалу, застосування на практиці набутих ними теоретичних відомостей умінь та навичок з мови. Велику увагу вона приділяє словниковій роботі, як одному з засобів розвитку усної й писемної мови, збагаченню лексичного фонду та грамотності школярів.

В 1955 році була виготовлена технічна і кошторисна документація, а в жовтні 1956 року розпочато будівництво нової триповерхової середньої школи у селі Великий Глибочок.

Будівництво школи за договором із районним відділом народної освіти (завідуючий Вересюк М.Л.) проводив Тернопільський будівельний трест №3.

В жовтні 1958 року будівництво школи було завершено.

Велику організаційну роботу по закінченню будівництва школи провів новопризначений директор Макаренко Василь Григорович, який приступив до роботи 1 липня 1958 року.

20 жовтня 1958 року школа була прийнята обласною комісією і здана в експлуатацію.

Станом на 1 січня 1958 року у школі навчалося 330 учнів.

1кл – 33 8а кл – 25

2кл – 32 8б кл - 21

3кл – 34 9а кл - 20

4кл – 37 9б кл - 20

5кл – 28 10а кл - 22

6кл – 25 10б кл - 18

7кл - 15

У школі працювало 27 учителів:

Макаренко В.Г. –директор школи, вчитель фізики

Чухно Н.П. – завуч, вчитель хімії

Соломаха М.М.- вчитель біології

Вересюк Г.Ф. – вчитель українська література

Вересюк М.Л.- вчитель історії

Пікар Л.С. – вчитель фізики

Косухіна Н.А. – вчитель математики

Смачило Н.М. – вчитель географії

Холченко В.Я. – вчитель математики

Климась Г.Т. – вчитель ручної праці

Облещук Н.Н. – вчитель 1 класу

Пінь Ч.П. – вчитель 2 класу

Косякові М.Я. – вчитель 3 класу

Гарап'юк Г.В. – вчитель 4 класу

Хремова В.О.- піонервожата

Жмак Н.А. – бібліотекар

Залецький З.Д. – вчитель музики

Школа була обладнана усім необхідним інвентарем, на що витрачено в 1958 році 120 тисяч карбованців. Для здійснення політехнічного навчання школи придбано трактор ДТ- 20 з причепом, автомобіль ЗИЛ -5, два деревообробні станки, два токарні верстати по металу. У напівпідвальному приміщенні обладнано майстерню по дереву і металу.

У будівництві та обладнанні активно приймали участь учні старших класів. У вільний час учні заробили 3 тис. карбованців. які добровільно передали у фонд благополуччя.

З листопада 1958 року учні 6 -7 класів під керівництвом вчительки англійської мови Щупачинської М.Я. почали листування з учнями Албанії, Чехословаччини, КНР.

В цьому ж році за активну участь в громадсько-корисній роботі учнівський колектив школи завоював перше місце серед шкіл району.